З веж у заповіднику стріляють чи… милуються й фотографують?

Вісім мисливських господарств, що діють на територіях Міжрічинського РЛП, втратили право проводити полювання на заповідних територіях. Це через зміни у законодавстві.

Тим часом, як вже повідомлялося, там розташовані стаціонарні вежі, з яких можна безпечно для такого «мисливця» вбивати тварин.

Але й прибрати вежі не просто. Ситуація склалася патова, зокрема з юридичної точки зору.

Про це йшлося 11 квітня під час наради в обласній раді.

Ініціював розгляд питання публікаціями в соцмережах та листами до облради 60-літній киянин Володимир Борейко. Він – директор Київського еколого-культурного центру (КЕКЦ), автор десятків книг та сотень статей. Втім, в Чернігові на нараді його не було.

Спалити не можна

Ситуацію з точки зору екологів змалював Леонід Бурковський – начальник Держекоінспекції (ДЕІ) в Чернігівській області.

Згідно із законом на таких заповідних територіях не повинно бути мисливських веж та вольєрів. Встановлені вони були за погодженням з попередньою адміністрацією регіонального ландшафтного парку Міжрічинський, якої нині немає.

Листи щодо знесення тих веж і вольєрів ДЕІ направила мисливським господарствам по результатах перевірки семи з них. І якщо в одних зреагували, то в інших навіть не відповіли нічого.

Однак, зауважив пан Бурковський, і прийти їх просто спиляти чи спалити не годиться (особливо для держоргану, котрим є ДЕІ), тому що це інфраструктура, майно тих мисливських господарств, котре «стоїть на балансі».

«Це ж зелений туризм!»

Правозахисник з боку мисливців Микола Торбєєв зробив хід аргументом «не спійманий – не браконьєр».

«Не було встановлено фактів самополювання з них», – сказав він.

А встановити такі факти, звісно, ще те питання на території 78 тисячах гектарів лісів і луків з болотами.

Постав на захист вже не мисливських, а спостережних веж мисливствознавець ТОВ СМП «Рись» Володимир Нижник. Він емоційно доводив наступне.

По-перше, ті вежі слугують зеленому туризму. Тільки так, на його переконання, діти, жінки, люди похилого віку можуть побачити справжніх тварин, а не тих, що в зоопарках із травмованою психікою. А ще вежі – для фотополювання. Фотографують і для іноземних журналів про дике життя. Фотографи, казав він, і роти від подиву роззявляють, що аж техніку забувають розчохлити.

По-друге, пан Нижник доводив, що вежі потрібні для спостереження за тваринами. Навів цитату із закону, де говориться про спостереження за траринами. Про вежі там, щоправда, не було.

– А як інакше спостерігати? – запитав пан Нижник.
– Може, з повітряної кулі? – мабуть, пожартував пан Бурковський.

Катерина Сахневич, директор Департаменту екології та природних ресурсів ОДА, сказала, що дійсно в законі не розрізняються за якимись ознаками спостережні та мисливські вежі. А за відсутності нині державного органу, що впроводив би відповідну роботу, мисливські господарства все ж таки охороняють ліс від браконьєрів (випадкових, принаймні – Авт.).

Та й стріляти в принципі можна, хоч вдершись на дерево. Тільки зручність не та, що на вежі.

Що далі?

Вийшов нонсенс в тім, що в лісі із заповідними територіями діють мисливські господарства, основний вид діяльності яких, закріплений навіть у назві, проводити не можна після зміни законів.

Проте їхня інфраструктура для полювання у вигляді веж та вольєрів залишилася. Яка, втім, придатна і може згодитися і без вбивства тварин. А ось що саме на тих вежах робиться і чи там не стріляють – не вслідкуєш.

Леонід Бурковський запропонував представникам мисливців як альтернативу виконанню приписів ДЕІ оскаржувати їх у суді.

Зрештою Арсен Дідур, заступник голови облради, запропонував не робити поспішних висновків, а натомість направити запити юристам та в профільне міністерство щодо питання розділення веж на спостережні й мисливські (хоч ця дія і викликала скепсис у деяких учасників наради). А також висловив ідею їх огляду на місці, перш як давати позицію облради з цього питання.

Також Арсен Дідур вважає доречним організацію державної адміністрації в РЛП Міжрічинський, яка б контролювала зокрема й такі питання.

* * *

А «винуватцю урочистестей» панові природозахиснику Володимиру Борейко заочно дісталося на горіхи від емоційного Володимира Нижника. З його слів, Борейка самого колись ловили за незаконним полюванням на території Київської області.