“Примарні” тарифи або як заробляють на людях чиновники від ЖКГ

За даними державного статистичного спостереження, за 9 місяців цього року населення Чернігова сплатило за спожиті житлово-комунальні послуги 266,3 млн.грн.

Ураховуючи погашення попередньої заборгованості, нараховані за 9 місяців суми відшкодовано на 102,5%.

На кінець вересня населення заборгувало за житлово-комунальні послуги 60,5 млн.грн. Середній термін заборгованості становив 2,1 місяця.

Борги за останні 3 місяці й більше населення мало в тому числі за утримання будинків, споруд і прибудинкових територій – 12,1%.

За інформацією чернігівських ЗМІ та відповідно до прогнозів щодо діяльності місцевої влади - з 1 січня заплановане неминуче підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги. Принаймні, про цю дату - 1 січня 2012 року - підвищення вартості комунальних послуг для мешканців Чернігова йдеться в проекті регуляторного акту, вивішеного на офіційному сайті Чернігівської міської ради.

Цей регуляторний акт стосується саме рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради «Про послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій». Тобто, громадяни в очікуванні нових тарифів на послуги, які отримують наші славнозвісні “жеки”. А чи замислювались ми, як представники місцевої громади або як окремі споживачі наданих послуг, - за що вони отримують кошти.

Розглянемо юридичну складову вказаного питання:

1. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (із змінами та доповненнями станом на 07.07.2011р.) зазначає, що “органи місцевого самоврядування затверджують норми споживання та якості житлово-комунальних послуг і здійснюють контроль за їх дотриманням” (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону).

2. Інша норма, а саме частина 1 статті 16 цього ж Закону встановлює, що “надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства”. Крім цього, частина 1 статті 19 Закону ще більш категорична та уточнює, що “відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах”.

3. Істотними умовами згаданого вже договору повинні бути: 1) вичерпний перелік послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг; 2) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг (частина 1 статті 26 Закону).

До вказаного вище, необхідно додати, що Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій було затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009р. і в ньому передбачено, що “споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги у разі їх ненадання або надання в неповному обсязі” (пункт 10).

Таким чином, з огляду на зазначене, можна зробити наступні висновки:

1. Чернігівська міська рада в рамках наявної компетенції приймає рішення щодо регулювання плати за житлово-комунальні послуги. Виникають лише питання: а чи є дійсні підстави для їх підвищення і чи є дієвим контроль за якістю житлово-комунальних послуг та їх наданням в повному обсязі. Особливо це стосується утримання будинків та прибудинкових територій.

2. Всі споживачі послуг, тобто мешканці всіх квартир та будинків в м. Чернігові повинні мати відповідні Договори на надання послуг з утримання будинків. Інакше — на якій підставі їм надаються послуги та виставляються рахунки? Чи у всіх громадян вони є? І чи належну роз'яснювальну роботу проподять з цього приводу відповідні служби.

3. Незрозуміло - конкретно за що сплачує споживач “жеку”? В платіжному документі буквально вказується: тариф за утримання будинку (наприклад — 1.445) та площа житла для розрахунку (наприклад 70.30 кв.м.). В даному випадку виходить 101.58 грн., які сплачує людина щомісячно. А за що? І в якій кількості були надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території (яких відповідно до постанови КМУ № 529 більше ніж 20 видів)? Не відомо.

До цього також можна додати “вирішення” питання щодо повірки засобів обліку (лічильників) води. Оригінальне вирішення для цього також пропонується місцевою владою у вже згаданому регуляторному акті і є предметом окремої розмови.

Таким чином, і загалом, можна сказати про те, що сьогодні повністю відсутній діалог між споживачами житлово-комунальних послуг, їх виконавцями та місцевими органами влади, що приймають безпосередню участь у встановленні відповідних тарифів. А законодавчо врегульовані механізми надання та оплати відповідних послуг залишаються підставою для збагачення застарілої системи ЖКГ.

Голова Молодіжної Спілки Юристів,
керівник Чернігівської обласної організації
політичної партії “Україна Майбутнього”