Знайомство в дорозі

Криза, знецінені гроші через інфляцію, постійне зростання цін, напруги на роботі з різних причин – все це накопичувалось довго. І нарешті - відпустка!

На мене очікувала Ялта з її прозорою морською водою, цілющим гірським повітрям, оксамитовим сезоном – маса позитивних емоцій. Справжній відпочинок, який, на жаль, швидко закінчується.

Як завжди в дорозі – нові знайомства, цікаві люди, цікаві долі, і купа вільного часу для спілкування.

Знайомство в дорозі цього разу не тільки запам’яталось, а і дуже вразило. Про таких людей раніше я дізнавалась з преси і телебачення, і часто ставила їх за приклад знайомим, котрі втратили віру в свої сили і надію на краще.

Це була симпатична дівчина з довгим чорним волоссям. Вона зайшла до купе на милицях. Я вирішила, що у неї зламана нога. Таке трапляється. Ми жваво спілкувались: хто де працює, звідки їде і таке інше.

З самого початку я звернула увагу на її вбрання – куртка і штани камуфляжні. Подумала, що зараз так модно і в дорозі практично. Але виявилось, що Оля (так звали дівчину) працює в міліції при охороні президента Білорусі. Мене завжди дивують дівчата, які вибирають такі професії. Мабуть, у них є надлишок мужності.

Дівчина розповіла, що з нею трапилось. Під час чергування Оля разом зі своєю колегою, теж дівчиною, затримала злочинця. При затриманні чоловік скористався вогнепальною зброєю і поранив Олю. Куля влучила в кістку і ногу довелось відрізати.

19 років. ВСЕ ЖИТТЯ ПОПЕРЕДУ…

Здавалося б, скільки розпачу може принести така подія, як сильно змінити життя! Але впасти у відчай не для цієї дівчини. У розмові з нею я в цьому переконалася.

Слухаючи розповідь Олі з усіма подробицями, я згадала Мересьєва. Стільки мужності, стільки сили духу в такому тендітному створінні я не очікувала.

Оля продовжує служити в міліції. Займається в тренажерному залі. Жодних нарікань на долю я не почула за весь час. Усі мої пропозиції допомогти вона не сприймала. У відповідь тільки: «Я сама!».

Зараз Олі 23 роки, є донечка, коханий чоловік, батьки, друзі, велика внутрішня сила, любов до життя, впевненість в собі. Чого нам всім так часто не вистачає.

Тепер, коли щось не вдається, я завжди згадую Олю і мені стає соромно за себе.

Виявилось, що Оля також і творча особистість – пише вірші, оповідання. Пропоную вам ознайомитись з її творчістю.

Мой голос долетает до небес
Подобно маленькой и быстрой птицы,
И кто ушел - тот вовсе не исчез,
Он где-то здесь, душа звездой искрится.
Пусть нет вас здесь, не видно воплоти,
Свечи нас согревает ярко пламя
В тот мир успеете войти
Побудьте хоть немного с нами.
И в памяти моей остались жить
Такие же, какие были,
А о другом не стоит нам судить.
Вся мелочь унеслась подобно пыли.
Я помню вас, подобно солнечным лучом
Хоть в сердце боль - попробую не плакать,
И будет нам печаль все не почем,
И все вернет утерянное Память!

Ночь. Тишина. Лунный свет.
А внизу пляж
И на пляже они.
Он и она, и они одни.
Пляж. Мокрый песок.
Он ласкает ее,
Как прибрежный приток,
А она так нежна,
Но по своему холодна.
Ведь знает она,
Что нужна лишь ему,
Одному лишь ему,
И больше никому.
А он размышляет,
Что не нужен он ей,
Что ей будет лучше,
Если он будет не с ней.
Волна накатилась
И ударила в брег,
И только тогда
Понял все человек.
И скажу я вам всем
Лишь одно все твердя:
Если вдруг ты нашел,
Того, кто любит тебя -
Не теряйте любовь
Ведь Любовь не игра!
Ее можно найти,
И вдруг потерять.
Только нельзя все
С начала начать.
Ее нужно беречь,
Ее нужно ласкать,
И конечно же
Ради нее все отдать.

Нас называют коварными
Ветреными и капризными,
Но устоять перед чарами,
Вот она истина женщины.
Стрелы ресниц ранят огненно
В самое сердце огнем
И не уйдешь от раны
Что так глубоко ранит
Тайна непознанная вечная
Названа словом Женщина
Она как звезда и пучина
Вечный капкан для Мужчины
Тайна рожденья рассвета
Вечный вопрос для ответа