Вальдорфська школа – це зовсім по-українськи

Зізнайтеся: вам хотілося ходити в школу? Більшість скажуть чесно – „ні”! Адже що таке школа? Звичайна наша радянська школа, яка так і перейшла гамузом з усіма своїми звичками в школу незалежної України? Це оцінки, часто – нудне зазубрювання тем, дисципліна...

Виявляється, існує інша школа – її важко вимовити, але вона така наша, українська.

Вальдорфська – по назві австрійського містечка, де було започатковано першу таку школу. Але коли придивитися уважніше, ця школа має так багато рис української педагогіки...

Наша співрозмовниця Олена Кириченко, учителька цієї школи, вже викладала у Києві, тепер сподівається організувати новітню школу і в Чернігові. Попала в нову педагогіку Олена випадково – у своїй чернігівській школі, де вона чотири роки викладала іноземну мову, не знаходила спільної мови із завуч кою. Адже в нашій школі  треба не любити дітей, а виховувати, тримати строго себе і дітей. Поїхала на курси і там зрозуміла – Вальдорфська школа саме для неї.

Геть підручники!

- У нашій школі практично нема підручників: у дітей великі зошити і восковими крейдочками самі оформлюють свої „книги”. Тільки в старших класах є довідкова література. Перший клас не має мети навчитись писати і читати, а в образах запам”ятати букви. Скажімо, я до кожної букви придумувала казочку і діти її малювали – виглянуло сонечко, діти кажуть „О!”. Таким чином йдемо по кожній букві. В школі нема оцінок – дитину не можна порівнювати з іншою дитиною. У кожного свій ритм і не треба травмувати дитину. Але є якісна характеристика – кожне учень порівнюється сам із собою.

Геть телевізори і комп’ютери!

– Цього року плата в Києві у такій школі була 180 гривень за місяць. Але головне не це – перше, що ми питаємо у батьків: чи дивиться дитина телевізор, чи грає на комп”ютері. Якщо так – ми зразу кажемо, що не можемо допомогти їх дитині. Ми читаємо батькам лекцію про вплив телебачення на образне мислення дитини і ставимо умову: не дивитися телевізор і комп’ютер хоча б місяць. Але до нас йдуть батьки, які вже готові до такого кроку. Як правило, це ще й діти, що народжені вдома – у мене таких було півкласу.

- Якщо міській дитині забороняти дивитися телевізор – це ж істерика!

- Треба батьку відмовитися від телевізора – якщо він сидить весь вечір під телеекраном, то, звісно, як заборонити? Вальдорфська школа передбачає, щоб батьки займалися з дітьми постійно. Мені сподобалася відповідь однієї сім’ї куди вони використовують свій вільний час: „Як куди – ми займаємося з дітьми!”

- Тобто це школа для багатих?

- Якраз ні. У нас кілька було батьків, які привозили дітей машинами. Вальдорфські вчителі об’єднуються, купують квартиру на кілька кімнат і живуть отакою комуною, бо нема великих грошей.

- Тобто ваша школа це повернення до тої старої української національної системи, коли батьки ввечері читали вголос книжки, мати в’язала разом з дочкою, батько з сином стругав млинок... Але ж хіба ви зможете вберегти підлітків від цигарки, від чарки у цьому нашому світі?

- Так, хочеться попробувати все, але діти до такого віку доходять у нас більш зрілі. Нашим дітям ніколи не буває скучно, бо діти ж дивляться телевізор і комп’ютер через те, що їм скучно. А в нас своїми руками роблять дерев’яні іграшки, у третьому класі хлопці збудували хатку для гномиків, дівчата їздили у Пирогово і навчилися робити мазанки... І такі діти більш стійкі щодо спокус, про які ви згадали.    

Коли в Чернігові може бути така школа? Школа, яку можна назвати і школою Софії Русової, і школою Григорія Ващенка – всіх тих забутих українських педагогів. Школа, в якій люблять дитину, а не оцінки, Школа, в якій колядки є на одному рівні з найсерйознішим уроком. Школа, в якій дітям молодших класів щодня розповідають казку – на килимку і біля свічечки. Школа, де замість фізкультури – рухливі ігри. Школа, де з перших класів вивчають три іноземні мови і роблять це непомітно. За словами Олени Кириченко, інтерес до Вальдорфської школи виявляє ректор педагогічного університету і така школа почнеться з дитсадка. 

Випитував про нову школу