З історії чернігівського водогону

Сьогодні, порівнюючи питну воду у місті Чернігові з іншими містами України, можна твердити, що вона в нас досить непогана, і навіть краще ніж у більш великих містах. Але питна вода у Чернігові трохи більше ніж сто років тому, була ще кращою.

Про це, зокрема свідчив хімічний аналіз зробленим Київським відділенням технічного товариства, яке у 1875 році визнало найкращою джерельну воду у верхів'ях річки Стрижень.

Після проведення хімічних дослідів, для забезпечення населення міста питною водою міська дума вирішила провести водогін з Ялівщини.

Сталось це у 1879 році. До цього воду возили на валках. Наступного року, коли в Чернігові почалося будівництво Чернігівського водогону, в центрі міста було споруджено водонапірну башту, а на Ялівщині – насосну станцію для подачі води з артезіанських свердловин. Відомо, що роботи розпочали за проектом технічної контори «Нептун».

У 1893-98 роках на колишньому пожежному майдані було зведено водонапірну башту. Нажаль вона до нашого часу не збереглась. В цей же час в колишньому Театральному сквері, що був розташований біля Красної площі, побудували підземний комплекс споруд, який складався з круглого та квадратного приміщень, що були повязані з насосною станцією у Яловщині.

Впродовж 20 років, а саме у 1880-1901 роках магістралі першого водогону було прокладено по найбільш великим вулицям нашого міста, таких як: вул. Гончій (тепер вул. Горького), вул. Вознесенській (тепер вул. Першого Травня), вул. Сіверянській (вул. Коцюбинський), вул. Шосейній (тепер проспект Миру), вул. П'ятницький та по іншим найбільш важливим вулицям Чернігова.

Відомо, що у 1913 році вода з артезіанських свердловин подавалась в 532 будинки й 17 водозабірних колонок мешканців Чернігова.

Таким чином, можна твердити, що наприкінці 19 століття мешканці Чернігова мали змогу пити чисту воду з артезіанських свердловин. Звичайно глобальні екологічні проблеми не стосувались людей минулого, а все тому що їх не було...